1 Для дириґента хору. Синів Коре́євих. Псалом.
2 Слухайте це, всі наро́ди, візьміть до ушей, усі ме́шканці все́світу,
3 і лю́дські сини й сини му́жів, ра́зом багатий та вбогий,
4 — мої уста казатимуть мудрість, думка ж се́рця мого — розумність,
5 нахилю́ своє ухо до при́казки, розв'яжу́ свою за́гадку лі́рою!
6 Чому маю боятись у день лихолі́ття, як стане круг мене неправда моїх ошука́нців,
7 які на бага́тство своє покладають надію, і своїми доста́тками хва́ляться?
8 Але жодна люди́на не ви́купить брата, не дасть його ви́купу Богові, —
9 бо ви́куп їхніх душ дорогий, і не перестане навіки, —
10 щоб міг він ще жити навіки й не бачити гро́бу!
11 Та люди побачать, що мудрі вмирають так само, як гинуть невіглас та не́ук, і лиша́ють для інших багатство своє.
12 Вони ду́мають, ніби доми́ їхні навіки, місця́ їхнього заме́шкання — з роду до роду, імена́ми своїми звуть землі,
13 та не зостається в пошані люди́на, — подібна худобі, що гине!
14 Така їхня дорога — глупо́та для них, та за ними йдуть ті, хто кохає їхню думку. Се́ла.
