нехай я відкрию уста́ свої при́казкою, нехай старода́вні прислі́в'я я ви́словлю!
3
Що́ ми чули й пізнали, і що́ розповідали батьки́ наші нам, —
4
того не сховаємо від їхніх сині́в, будемо розповіда́ти про славу Господню аж до покоління оста́ннього, і про силу Його та про чу́да Його, які Він учинив!
5
Він поставив засві́дчення в Якові, а Зако́на поклав ув Ізраїлі, про які наказав був Він нашим батька́м завідо́мити про них синів їхніх,
6
щоб знало про це поколі́ння майбу́тнє, сини, що наро́джені будуть, — уста́нуть і будуть розповідати своїм дітям.
7
І положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегти́муть.
8
І не стануть вони, немов їхні батьки́, поколі́нням непокі́рливим та бунтівни́чим, поколінням, що серця свого́ не поста́вило міцно, і що дух його Богу невірний.
9
Сини Єфрема, озбро́єні лу́чники, повернулися взад у день бо́ю:
10
вони не берегли́ заповіту Божого, а ходити в Зако́ні Його відреклися,
11
і забули вони Його чи́ни та чу́да Його, які їм показав.
12
Він чудо вчинив був для їхніх батькі́в ув єгипетськім кра́ї, на полі Цоа́нськім:
13
Він море розсік, і їх перепрова́див, а воду поставив, як вал;
14
і прова́див їх хмарою вдень, а ся́йвом огню́ цілу ніч;
15
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безо́дні.
16
Він витягнув із скелі пото́ки, і во́ди текли, немов ріки.
17
Та гріши́ли вони проти Нього ще да́лі, і в пустіші гніви́ли Всевишнього,
18
і Бога вони випробо́вували в своїм серці, для душ своїх ї́жі бажаючи.
19
І вони говорили насу́проти Бога й казали: „Чи Бог зможе в пустині трапе́зу згото́вити?“
20
Тож ударив у скелю — і во́ди лину́ли, і полили́ся пото́ки! „Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'яси́ва наро́дові Своє́му?“
