1 Молитва вбогого, коли він слабне та перед Господнім лицем виливає мову свою.
2 Господи, ви́слухай молитву мою, і блага́ння моє нехай ді́йде до Тебе!
3 Не ховай від мене обличчя Свого́, в день недолі моєї — схили Своє ухо до ме́не, в день блага́ння озвися неба́вом до мене!
4 Бо минають, як дим, мої дні, а кості мої — немов ви́сохли в о́гнищі.
5 Як трава та — поби́те та ви́сохло серце моє, так що я забував їсти хліб свій.
6 Від зо́йку стогна́ння мого прили́пли до тіла мого мої кості.
7 Уподо́бився я пелика́нові пустині, я став, як той пу́гач руїн!
8 Я безсонний, і став, немов пташка само́тня на да́сі.
