1 Блаже́нні непоро́чні в доро́зі, що ходять Зако́ном Господнім!
2 Блаженні, хто держить свідо́цтва Його, хто шукає Його́ всім серцем,
3 і хто кривди не робить, хто ходить путя́ми Його!
4 Ти видав нака́зи Свої, щоб вико́нувати пильно.
5 Коли б же доро́ги мої були пе́вні, щоб держа́тиси Твоїх постано́в, —
6 не бу́ду тоді засоро́млений я, як буду дивитись на всі Твої за́повіді!
7 Щирим серцем я буду Тебе прославля́ти, як навчу́ся зако́нів Твоїх справедливих.
8 Я буду держа́тись Твоїх постано́в, — не кидай же зо́всім мене́!
9 Чим доде́ржить юнак у чистоті свою сте́жку? — Як держа́тиметься Твоїх слів!
10 Цілим серцем своїм я шукаю Тебе, — не дай же мені заблуди́тися від Твоїх заповідей!
11 Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не гріши́ти проти Тебе.
12 Благослове́н єси́, Господи, навчи мене постано́в Своїх!
13 Уста́ми своїми я розповідаю про всі при́суди уст Твоїх.
14 З дороги свідо́цтв Твоїх раді́ю я, як маєтком великим.
15 Про нака́зи Твої розмовлятиму я, і на стежки́ Твої буду дивитись.
16 Я буду радіти Твоїми постано́вами, сло́ва Твого не забуду!
17 Своє́му рабові пощасти́, щоб я жив, — і я буду держатися сло́ва Твого́!
18 Відкрий мої очі, і хай чу́да Зако́ну Твого я побачу!
19 На землі я прихо́дько, — Своїх заповідей не ховай Ти від мене!
20 Омліва́є душа моя з ту́ги за Твоїми зако́нами кожного ча́су.
21 Насвари́в Ти прокля́тих отих гордуні́в, що вхиля́ються від Твоїх заповідей.
22 Відверни́ Ти від ме́не знева́гу та сором, бо держу́ся свідо́цтв Твоїх я!
23 Теж вельмо́жі сидять та на мене змовля́ються, та Твій раб про постано́ви Твої розмовля́є,
24 і свідо́цтва Твої — то потіха моя, то для мене дора́дники!
25 Душа моя гнеться до по́роху, — за словом Своїм оживи Ти мене!
26 Про доро́ги свої я каза́в, і почув Ти мене, — навчи Ти мене постано́в Своїх!
27 Дай мені розуміти доро́гу нака́зів Твоїх, — і про чу́да Твої я звіща́тиму.
28 Розплива́є зо сму́тку душа моя, постав мене згідно зо словом Своїм!
29 Дорогу неправди від мене відсу́нь, і дай мені з ласки Своєї Зако́на!
