1 וּזְכֹר֙ І–пам'ятай אֶת־ — בּ֣וֹרְאֶ֔יךָ Творця–свого בִּימֵ֖י в–дні בְּחוּרֹתֶ֑יךָ юності–своєї עַ֣ד поки אֲשֶׁ֤ר ще לֹא־ не יָבֹ֙אוּ֙ прийшли יְמֵ֣י дні הָֽרָעָ֔ה лихі וְהִגִּ֣יעוּ і–не–настали שָׁנִ֔ים роки אֲשֶׁ֣ר коли תֹּאמַ֔ר скажеш אֵֽין־ немає לִ֥י в–мене בָהֶ֖ם в–них חֵֽפֶץ׃ вподобання
І пам'ята́й в днях юна́цтва свого́ про свого Творця́, аж поки не при́йдуть злі дні, й не наступлять літа́, про які говорити ти бу́деш: „Для мене вони неприємні!“
2 עַ֠ד Поки אֲשֶׁ֨ר ще לֹֽא־ не תֶחְשַׁ֤ךְ потемніло הַשֶּׁ֙מֶשׁ֙ сонце וְהָא֔וֹר і–світло וְהַיָּרֵ֖חַ і–місяць וְהַכּוֹכָבִ֑ים і–зорі וְשָׁ֥בוּ і–не–повернулися הֶעָבִ֖ים хмари אַחַ֥ר після הַגָּֽשֶׁם׃ дощу
аж поки не сте́мніє сонце, і світло, і місяць, і зо́рі, і не ве́рнуться хмари густі́ за доще́м,
3 בַּיּ֗וֹם В–день שֶׁיָּזֻ֙עוּ֙ коли–затремтять שֹׁמְרֵ֣י сторожі הַבַּ֔יִת дому וְהִֽתְעַוְּת֖וּ і–зігнуться אַנְשֵׁ֣י мужі הֶחָ֑יִל сили וּבָטְל֤וּ і–зупиняться הַטֹּֽחֲנוֹת֙ молольниці כִּ֣י бо מִעֵ֔טוּ зменшилися וְחָשְׁכ֥וּ і–потемніють הָרֹא֖וֹת ті–що–дивляться בָּאֲרֻבּֽוֹת׃ в–вікна
у день, коли затремтя́ть ті, хто дім стереже, і зі́гнуться мужні, і спи́нять роботу свою млинарі́, бо їх стане мало, і поте́мніють ті, хто в вікно визирає,
4 וְסֻגְּר֤וּ І–зачиняться דְלָתַ֙יִם֙ двері בַּשּׁ֔וּק на–вулицю בִּשְׁפַ֖ל коли–стихне ק֣וֹל голос הַֽטַּחֲנָ֑ה молольні וְיָקוּם֙ і–встане לְק֣וֹל на–голос הַצִּפּ֔וֹר пташки וְיִשַּׁ֖חוּ і–притихнуть כָּל־ всі בְּנ֥וֹת дочки הַשִּֽׁיר׃ пісні
і двері подвійні на вулицю за́мкнені бу́дуть, як зме́ншиться гу́ркіт млина́, і голос пташи́ни замовкне, і затихнуть всі до́чки співучі,
5 גַּ֣ם Також מִגָּבֹ֤הַּ висоти יִרָ֙אוּ֙ боятимуться וְחַתְחַתִּ֣ים і–жахіття בַּדֶּ֔רֶךְ на–дорозі וְיָנֵ֤אץ і–зацвіте הַשָּׁקֵד֙ мигдаль וְיִסְתַּבֵּ֣ל і–обтяжиться הֶֽחָגָ֔ב коник וְתָפֵ֖ר і–облетить הָֽאֲבִיּוֹנָ֑ה каперс כִּֽי־ бо הֹלֵ֤ךְ йде הָאָדָם֙ людина אֶל־ до בֵּ֣ית дому עוֹלָמ֔וֹ вічного–свого וְסָבְב֥וּ і–обходять בָשּׁ֖וּק вулицею הַסֹּפְדִֽים׃ плакальники
і будуть боятись високого місця, і жа́хи в дорозі їм бу́дуть, і мигда́ль зацвіте, й обтяжі́є коби́лка, і загине бажа́ння, бо люди́на відхо́дить до вічного дому свого́, а по вулиці будуть ходити довко́ла голосі́льники,
6 עַ֣ד Поки אֲשֶׁ֤ר ще לֹֽא־ не [ירחק] — (יֵרָתֵק֙) порветься חֶ֣בֶל ланцюг הַכֶּ֔סֶף срібний וְתָרֻ֖ץ і–не–розіб'ється גֻּלַּ֣ת чаша הַזָּהָ֑ב золота וְתִשָּׁ֤בֶר і–не–розіб'ється כַּד֙ глечик עַל־ над הַמַּבּ֔וּעַ джерелом וְנָרֹ֥ץ і–не–зламається הַגַּלְגַּ֖ל колесо אֶל־ над הַבּֽוֹר׃ криницею
аж поки не пі́рветься срібний шнуро́к, і не зло́миться кругла посу́дина з золота, і при джерелі́ не розі́б'ється глек, і не зламається ко́ло, й не ру́не в крини́цю...
7 וְיָשֹׁ֧ב І–повернеться הֶעָפָ֛ר порох עַל־ до הָאָ֖רֶץ землі כְּשֶׁהָיָ֑ה як–був וְהָר֣וּחַ а–дух תָּשׁ֔וּב повернеться אֶל־ до הָאֱלֹהִ֖ים Бога אֲשֶׁ֥ר Який נְתָנָֽהּ׃ дав–його
І ве́рнеться порох у землю, як був, а дух ве́рнеться зно́ву до Бога, що дав був його!
8 הֲבֵ֧ל Марнота הֲבָלִ֛ים марнот אָמַ֥ר сказав הַקּוֹהֶ֖לֶת Проповідник הַכֹּ֥ל все הָֽבֶל׃ марнота
Наймарні́ша марно́та, — сказав Пропові́дник, — марно́та — усе!
9 וְיֹתֵ֕ר І–крім–того–що שֶׁהָיָ֥ה був קֹהֶ֖לֶת Проповідник חָכָ֑ם мудрим ע֗וֹד ще לִמַּד־ навчав דַּ֙עַת֙ пізнанню אֶת־ — הָעָ֔ם народ וְאִזֵּ֣ן і–зважував וְחִקֵּ֔ר і–досліджував תִּקֵּ֖ן упорядкував מְשָׁלִ֥ים приповістей הַרְבֵּֽה׃ багато
Крім того, що Пропові́дник був мудрий, він навчав ще наро́д знання́. Він важив та досліджував, склав багато при́повістей.
10 בִּקֵּ֣שׁ Шукав קֹהֶ֔לֶת Проповідник לִמְצֹ֖א знайти דִּבְרֵי־ слова חֵ֑פֶץ приємні וְכָת֥וּב і–написане יֹ֖שֶׁר праведно דִּבְרֵ֥י слова אֱמֶֽת׃ істини
Проповідник пильнував знахо́дити потрібні слова, і вірно писав правдиві слова.
11 דִּבְרֵ֤י Слова חֲכָמִים֙ мудрих כַּדָּ֣רְבֹנ֔וֹת як–стимули וּֽכְמַשְׂמְר֥וֹת і–як–цвяхи נְטוּעִ֖ים вбиті בַּעֲלֵ֣י майстрами אֲסֻפּ֑וֹת зібрань נִתְּנ֖וּ дані מֵרֹעֶ֥ה від–пастиря אֶחָֽד׃ одного
Слова мудрих — немов оті ле́за в ґірли́зі, і мов позаби́вані цвя́хи, складачі́ ж таких слів, — вони да́ні від одного Па́стиря.
12 וְיֹתֵ֥ר І–більше מֵהֵ֖מָּה ніж–це בְּנִ֣י сину–мій הִזָּהֵ֑ר стережися עֲשׂ֨וֹת писати סְפָרִ֤ים книг הַרְבֵּה֙ багато אֵ֣ין немає קֵ֔ץ кінця וְלַ֥הַג і–навчання הַרְבֵּ֖ה багато יְגִעַ֥ת втома בָּשָֽׂר׃ тілу
А понад те, сину мій, будь обере́жний: складати багато книжо́к — не буде кінця́, а багато навчатися — мука для тіла!
13 ס֥וֹף Кінець דָּבָ֖ר справи הַכֹּ֣ל все נִשְׁמָ֑ע вислухай אֶת־ — הָאֱלֹהִ֤ים Бога יְרָא֙ бійся וְאֶת־ і מִצְוֺתָ֣יו заповіді–Його שְׁמ֔וֹר дотримуйся כִּי־ бо זֶ֖ה це כָּל־ вся הָאָדָֽם׃ людина
Підсумок усьо́го почутого: Бога бійся, й чини́ Його за́повіді, бо належить це кожній люди́ні!
14 כִּ֤י Бо אֶת־ — כָּל־ кожне מַֽעֲשֶׂ֔ה діяння הָאֱלֹהִ֛ים Бог יָבִ֥א приведе בְמִשְׁפָּ֖ט на–суд עַ֣ל над כָּל־ кожним נֶעְלָ֑ם прихованим אִם־ чи–то ט֖וֹב добре וְאִם־ чи–то רָֽע׃ лихе
Бо Бог приведе́ кожну справу на суд, і все потаємне, — чи добре воно, чи лихе!
