1 מַשָּׂ֖א Пророцтво–про מִדְבַּר־ пустелю יָ֑ם морську כְּסוּפ֤וֹת Як–вихори בַּנֶּ֙גֶב֙ на–Півдні לַֽחֲלֹ֔ף несуться מִמִּדְבָּ֣ר з–пустелі בָּ֔א приходить מֵאֶ֖רֶץ із–землі נוֹרָאָֽה׃ грізної
Пророцтво про пустиню надмо́рську. Як но́сяться бурі на пі́вдні, так ворог іде із пустині, із кра́ю страшно́го.
2 חָז֥וּת Відення קָשָׁ֖ה страшне הֻגַּד־ відкрито לִ֑י мені הַבּוֹגֵ֤ד ׀ зрадник בּוֹגֵד֙ зраджує וְהַשּׁוֹדֵ֣ד ׀ і–руйнівник שׁוֹדֵ֔ד руйнує עֲלִ֤י Виступай עֵילָם֙ Еламе צוּרִ֣י обложи מָדַ֔י Мідіє כָּל־ усім אַנְחָתָ֖ה зітханням–її הִשְׁבַּֽתִּי׃ поклав–кінець
Виді́ння грізне́ мені явлене: Грабує грабіжник, пусто́шник пусто́шить. Прийди, о Еламе, Мадай обложи, — усяким зідха́нням зробив Я кінець“.
3 עַל־ Тому כֵּ֗ן то מָלְא֤וּ сповнилися מָתְנַי֙ стегна–мої חַלְחָלָ֔ה болю צִירִ֣ים муки אֲחָז֔וּנִי схопили–мене כְּצִירֵ֖י як–муки יֽוֹלֵדָ֑ה породіллі נַעֲוֵ֣יתִי зігнувся–я מִשְּׁמֹ֔עַ від–почутого נִבְהַ֖לְתִּי зажахнувся–я מֵרְאֽוֹת׃ від–побаченого
Тому́ то напо́внилися мої сте́гна тремті́нням, і болі схопи́ли мене, немов породі́льні ті болі. Я скривився від того, що чув, я від ба́ченого перестра́шивсь.
4 תָּעָ֣ה Заблукало לְבָבִ֔י серце–моє פַּלָּצ֖וּת жах בִּֽעֲתָ֑תְנִי охопив–мене אֵ֚ת — נֶ֣שֶׁף сутінки חִשְׁקִ֔י жадані–мої שָׂ֥ם обернув לִ֖י мені לַחֲרָדָֽה׃ на–тремтіння
Забилося серце моє, тремті́ння напало мене несподі́вано; вечір розкоші моєї змінився мені на страхі́ття.
5 עָרֹ֧ךְ Накривають הַשֻּׁלְחָ֛ן стіл צָפֹ֥ה розстилають הַצָּפִ֖ית килими אָכ֣וֹל їдять שָׁתֹ֑ה п’ють ק֥וּמוּ Вставайте הַשָּׂרִ֖ים князі מִשְׁח֥וּ мастіть מָגֵֽן׃ щити פ —
Поставлений стіл, килима́ми накрито, їсться та п'ється. Уставайте, прави́телі, щити́ намасті́ть!
6 כִּ֣י Бо כֹ֥ה так אָמַ֛ר сказав אֵלַ֖י мені אֲדֹנָ֑י Господь לֵ֚ךְ Іди הַעֲמֵ֣ד постав הַֽמְצַפֶּ֔ה вартового אֲשֶׁ֥ר що יִרְאֶ֖ה побачить יַגִּֽיד׃ сповістить
Бо до мене сказав Господь так: „Іди, вартово́го постав, — що́ побачить, нехай донесе́“.
7 וְרָ֣אָה І–побачив רֶ֗כֶב колісницю צֶ֚מֶד запряжену–парою פָּֽרָשִׁ֔ים вершників רֶ֥כֶב колісницю חֲמ֖וֹר ослів רֶ֣כֶב колісницю גָּמָ֑ל верблюдів וְהִקְשִׁ֥יב і–прислухався קֶ֖שֶׁב уважно רַב־ вельми קָֽשֶׁב׃ уважно
І коли він похо́да побачив, по парі їздці́в, поїзд ослів, поїзд верблю́дів, — і прислу́хується він з увагою, із увагою пильною.
8 וַיִּקְרָ֖א І–вигукнув אַרְיֵ֑ה як–лев עַל־ На מִצְפֶּ֣ה ׀ варті אֲדֹנָ֗י Господи אָנֹכִ֞י я עֹמֵ֤ד стою תָּמִיד֙ постійно יוֹמָ֔ם вдень וְעַל־ і–на מִ֨שְׁמַרְתִּ֔י сторожі–моїй אָנֹכִ֥י я נִצָּ֖ב стою כָּל־ кожну הַלֵּילֽוֹת׃ ніч
І він крикнув, як лев: „Я за́вжди стою́ вдень на ва́рті, о Господи, і стою на сторо́жі своїй усі но́чі!“
9 וְהִנֵּה־ І–ось זֶ֥ה цей בָא֙ їде רֶ֣כֶב колісниця אִ֔ישׁ мужа צֶ֖מֶד запряжена–парою פָּֽרָשִׁ֑ים вершників וַיַּ֣עַן і–відповів וַיֹּ֗אמֶר і–сказав נָפְלָ֤ה Пала נָֽפְלָה֙ пала בָּבֶ֔ל Вавилон וְכָל־ і–всі פְּסִילֵ֥י ідоли אֱלֹהֶ֖יהָ богів–його שִׁבַּ֥ר розбив לָאָֽרֶץ׃ об–землю
Аж ось іще по́хід мужів, по двоє їздці́в. І він відповів та сказав: „Упав, упав Вавило́н, а всі ста́туї бо́гів його порозбивані о́б землю!“
10 מְדֻשָׁתִ֖י Народе–мій–змолочений וּבֶן־ і–сину גָּרְנִ֑י току–мого אֲשֶׁ֣ר що שָׁמַ֗עְתִּי чув–я מֵאֵ֨ת від יְהוָ֧ה ГОСПОДА צְבָא֛וֹת Саваота אֱלֹהֵ֥י Бога יִשְׂרָאֵ֖ל Ізраїля הִגַּ֥דְתִּי звістив–я לָכֶֽם׃ вам ס —
О мій помоло́чений ти, сину то́ку мого! Я звістив вам, що чув був від Господа Саваота, Бога Ізраїлевого.
11 מַשָּׂ֖א Пророцтво–про דּוּמָ֑ה Думу אֵלַי֙ До–мене קֹרֵ֣א кличуть מִשֵּׂעִ֔יר з–Сеїру שֹׁמֵר֙ Сторожу מַה־ скільки מִלַּ֔יְלָה з–ночі שֹׁמֵ֖ר сторожу מַה־ скільки מִלֵּֽיל׃ з–ночі
Пророцтво про Думу. До мене кричить із Сеїру: „Сто́роже, яка пора ночі? Сто́роже, яка пора ночі?“
12 אָמַ֣ר Відповів שֹׁמֵ֔ר сторож אָתָ֥ה Настає בֹ֖קֶר ранок וְגַם־ але–також לָ֑יְלָה ніч אִם־ якщо תִּבְעָי֥וּן хочете–питати בְּעָ֖יוּ питайте שֻׁ֥בוּ поверніться אֵתָֽיוּ׃ приходьте ס —
А сторож сказав: „Настав ра́нок, а все ж іще ніч. Якщо ви пита́тимете, то питайте та зно́ву прийдіть!“
13 מַשָּׂ֖א Пророцтво בַּעְרָ֑ב про–Аравію בַּיַּ֤עַר В–хащах בַּעְרַב֙ аравійських תָּלִ֔ינוּ ночуватимете אֹֽרְח֖וֹת каравани דְּדָנִֽים׃ деданські
Пророцтво про Арабію. У лісі в степу́ ночува́ти, ви будете карава́ни деданів.
14 לִקְרַ֥את Назустріч צָמֵ֖א спраглому הֵתָ֣יוּ принесіть מָ֑יִם води יֹשְׁבֵי֙ мешканці אֶ֣רֶץ землі תֵּימָ֔א Теми בְּלַחְמ֖וֹ хлібом–своїм קִדְּמ֥וּ зустрічайте נֹדֵֽד׃ втікача
Мешканці Теманського кра́ю, винесіть воду назу́стріч для спра́гненого, втікача́ зустрічайте із хлібом!
15 כִּֽי־ Бо מִפְּנֵ֥י від חֲרָב֖וֹת мечів נָדָ֑דוּ втікають מִפְּנֵ֣י ׀ від חֶ֣רֶב меча נְטוּשָׁ֗ה оголеного וּמִפְּנֵי֙ і–від קֶ֣שֶׁת лука דְּרוּכָ֔ה натягнутого וּמִפְּנֵ֖י і–від כֹּ֥בֶד тяжкості מִלְחָמָֽה׃ битви ס —
Бо втекли́ вони перед меча́ми, перед голим мече́м, і перед натя́гненим луком, і перед тягото́ю війни.
16 כִּי־ Бо כֹ֛ה так אָמַ֥ר сказав אֲדֹנָ֖י Господь אֵלָ֑י мені בְּע֤וֹד через שָׁנָה֙ рік כִּשְׁנֵ֣י як–роки שָׂכִ֔יר наймита וְכָלָ֖ה і–згине כָּל־ уся כְּב֥וֹד слава קֵדָֽר׃ Кедару
Бо до мене Господь сказав так: Ще за рік, як рік на́ймита, і вся слава Кедару покі́нчиться.
17 וּשְׁאָ֧ר І–залишок מִסְפַּר־ числа קֶ֛שֶׁת луків גִּבּוֹרֵ֥י воїнів בְנֵֽי־ синів קֵדָ֖ר Кедару יִמְעָ֑טוּ зменшиться כִּ֛י бо יְהוָ֥ה ГОСПОДЬ אֱלֹהֵֽי־ Бог יִשְׂרָאֵ֖ל Ізраїля דִּבֵּֽר׃ сказав ס —
А понадто полишиться невелике число лу́чників з ли́царів кеда́рських синів, бо Господь, Бог Ізраїлів, це говорив.
