1 Καὶ І συνάγονται збираються πρὸς до αὐτὸν Нього οἱ — Φαρισαῖοι фарисеї καί і τινες деякі τῶν з γραμματέων, книжників ἐλθόντες що–прийшли ἀπὸ з Ἱεροσολύμων; Єрусалиму
І зібрались до Нього фарисеї та деякі з книжників, які прибули́ із Єрусалиму,
2 καὶ і ἰδόντες побачивши τινὰς деяких τῶν з μαθητῶν учнів αὐτοῦ Його ὅτι що κοιναῖς нечистими χερσίν, руками τοῦτ’ тобто ἔστιν є ἀνίπτοις, немитими ἐσθίουσιν їдять τοὺς — ἄρτους, хліб
і побачили, що деякі з учнів Його їли хліб руками „нечистими“, цебто невмитими.
3 οἱ — γὰρ бо Φαρισαῖοι фарисеї καὶ і πάντες всі οἱ — Ἰουδαῖοι, юдеї ἐὰν якщо μὴ не πυγμῇ ретельно νίψωνται вимиють τὰς — χεῖρας, руки οὐκ не ἐσθίουσιν, їдять κρατοῦντες тримаючись τὴν — παράδοσιν передання τῶν — πρεσβυτέρων; старших
Бо фарисеї й усі юдеї, зберігаючи переда́ння старших, не їдять, як старанно не вимиють рук;
4 καὶ і ἀπ’ з ἀγορᾶς, ринку ἐὰν якщо μὴ не βαπτίσωνται обмиються οὐκ не ἐσθίουσιν; їдять καὶ і ἄλλα іншого πολλά багато ἐστιν є ἃ чого παρέλαβον перейняли κρατεῖν, тримати βαπτισμοὺς обмивання ποτηρίων чаш καὶ і ξεστῶν глечиків καὶ і χαλκίων мідних–посудин ‹καὶ і κλινῶν›. лож
а вернувшися з ринку, вони не їдять, поки не вмиються. Багато є й іншого, що вони прийняли́, щоб доде́ржувати: миття чаш, і глеків, і мідяно́го по́суду.
5 καὶ і ἐπερωτῶσιν запитують αὐτὸν Його οἱ — Φαρισαῖοι фарисеї καὶ і οἱ — γραμματεῖς, книжники Διὰ Чому τί — οὐ не περιπατοῦσιν ходять οἱ — μαθηταί учні σου Твої κατὰ за τὴν — παράδοσιν переданням τῶν — πρεσβυτέρων, старших ἀλλὰ а κοιναῖς нечистими χερσὶν руками ἐσθίουσιν їдять τὸν — ἄρτον? хліб
І запитали Його фарисеї та книжники: „Чому учні Твої не живуть за переда́нням старших, але хліб споживають руками нечистими?“
6 ὁ Він δὲ же εἶπεν сказав αὐτοῖς, їм Καλῶς Добре ἐπροφήτευσεν пророкував Ἠσαΐας Ісая περὶ про ὑμῶν вас τῶν — ὑποκριτῶν, лицемірів ὡς як γέγραπται, написано ὅτι що Οὗτος Цей ὁ — λαὸς народ τοῖς — χείλεσίν устами με Мене τιμᾷ, шанує ἡ — δὲ а καρδία серце αὐτῶν їхнє πόρρω далеко ἀπέχει відстоїть ἀπ’ від ἐμοῦ. Мене
А Він їм відказав: „Добре пророкував про вас, лицемірів, Ісая, як написано: „Оці люди устами шанують Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.
7 μάτην Даремно δὲ ж σέβονταί шанують με, Мене διδάσκοντες навчаючи διδασκαλίας вченням ἐντάλματα заповідей ἀνθρώπων. людських
Та однак надаре́мне шанують Мене, бо навчають наук — лю́дських за́повідей“.
8 ἀφέντες Залишивши τὴν — ἐντολὴν заповідь τοῦ — Θεοῦ, Божу κρατεῖτε тримаєтесь τὴν — παράδοσιν передання τῶν — ἀνθρώπων, людського <βαπτισμοὺς обмивання ξεστῶν глечиків καὶ і ποτηρίων, чаш καὶ і ἄλλα іншого παρόμοια подібного τοιαῦτα такого πολλὰ багато ποιεῖτε>. робите
Занеха́явши заповідь Божу, передань людськи́х ви трима́єтесь: обмиваєте глеки та чаші, і багато такого подібного й іншого робите ви“.
9 καὶ і ἔλεγεν говорив αὐτοῖς, їм Καλῶς Добре ἀθετεῖτε відкидаєте τὴν — ἐντολὴν заповідь τοῦ — Θεοῦ, Божу ἵνα щоб τὴν — παράδοσιν передання ὑμῶν своє τηρήσητε. зберегти
І сказав Він до них: „Спритно відкидаєте ви заповідь Божу, аби зберегти своє переда́ння.
10 Μωϋσῆς Мойсей γὰρ бо εἶπεν, сказав Τίμα Шануй τὸν — πατέρα батька σου твого καὶ і τὴν — μητέρα матір σου; твою καί, і Ὁ Хто κακολογῶν зневажає πατέρα батька ἢ чи μητέρα матір θανάτῳ смертю τελευτάτω. нехай–помре
Бо Мойсей наказав: „Шануй батька свого та матір свою“, та: „Хто злорічить на батька чи матір, нехай смертю помре“.
11 ὑμεῖς ви δὲ ж λέγετε, кажете Ἐὰν Якщо εἴπῃ скаже ἄνθρωπος людина τῷ — πατρὶ батькові ἢ чи τῇ — μητρί, матері Κορβᾶν, Корван ὅ що ἐστιν, значить Δῶρον, Дар ὃ те–чим ἐὰν якщо–б ἐξ від ἐμοῦ мене ὠφεληθῇς-- скористався–б
А ви кажете: „Коли скаже хто батьку чи матері: Корва́н, чи дар Богові те, чим би ти скориста́тись від мене хотів,
12 οὐκέτι більше–не ἀφίετε дозволяєте αὐτὸν йому οὐδὲν нічого ποιῆσαι зробити τῷ — πατρὶ батькові ἢ чи τῇ — μητρί, матері
то вже вільно йому не робити нічого для батька чи матері,
13 ἀκυροῦντες скасовуючи τὸν — λόγον слово τοῦ — Θεοῦ Боже τῇ — παραδόσει переданням ὑμῶν вашим ᾗ яке παρεδώκατε. передали καὶ і παρόμοια подібного τοιαῦτα такого πολλὰ багато ποιεῖτε. робите
порушуючи Боже Слово вашим переда́нням, що його ви самі встановили. І багато такого ви іншого робите“.
14 Καὶ І προσκαλεσάμενος покликавши πάλιν знову τὸν — ὄχλον, натовп ἔλεγεν говорив αὐτοῖς, їм Ἀκούσατέ Слухайте μου, Мене πάντες, всі καὶ і σύνετε: зрозумійте
І Він зно́ву покликав наро́д і промовив до нього: „Послухайте Мене всі, і зрозумійте!
15 οὐδέν Нічого ἐστιν немає ἔξωθεν ззовні τοῦ — ἀνθρώπου людини εἰσπορευόμενον що–входить εἰς в αὐτὸν, неї ὃ що δύναται може κοινῶσαι осквернити αὐτόν; її ἀλλὰ але τὰ те–що ἐκ з τοῦ — ἀνθρώπου людини ἐκπορευόμενά, виходить ἐστιν те τὰ — κοινοῦντα оскверняє τὸν — ἄνθρωπον. людину
Немає нічого назо́вні люди́ни, що, увіходячи в неї, могло б опога́нити її; що ж із неї виходить, — те люди́ну опога́нює.
16 <Εἴ Якщо τις хто ἔχει має ὦτα вуха ἀκούειν, слухати ἀκουέτω>. нехай–слухає
Коли має хто ву́ха, щоб слухати, — нехай слу́хає!“
17 Καὶ І ὅτε коли εἰσῆλθεν увійшов εἰς до οἶκον дому ἀπὸ від τοῦ — ὄχλου, натовпу ἐπηρώτων запитували αὐτὸν Його οἱ — μαθηταὶ учні αὐτοῦ Його τὴν про παραβολήν. притчу
А коли від наро́ду ввійшов Він до дому, тоді учні Його запиталися в Нього про при́тчу.
18 καὶ і λέγει каже αὐτοῖς, їм Οὕτως Невже καὶ і ὑμεῖς ви ἀσύνετοί нерозумні ἐστε? є οὐ Хіба–не νοεῖτε розумієте ὅτι що πᾶν все τὸ те–що ἔξωθεν ззовні εἰσπορευόμενον входить εἰς у τὸν — ἄνθρωπον, людину οὐ не δύναται може αὐτὸν її κοινῶσαι? осквернити
І Він їм відказав: „Чи ж і ви розумі́ння не маєте? Хіба ж не розумієте ви, що все те, що входить іззо́вні в люди́ну, — не може опога́нити її?
19 ὅτι бо οὐκ не εἰσπορεύεται входить αὐτοῦ їй εἰς у τὴν — καρδίαν, серце ἀλλ’ але εἰς у τὴν — κοιλίαν, живіт καὶ і εἰς в τὸν — ἀφεδρῶνα відхідне–місце ἐκπορεύεται. виходить καθαρίζων очищаючи πάντα всю τὰ — βρώματα. їжу
Бо не входить до серця йому, але до живота́, і виходить назо́вні, очищуючи всяку ї́жу“.
20 ἔλεγεν говорив δὲ, же ὅτι що Τὸ Те–що ἐκ з τοῦ — ἀνθρώπου людини ἐκπορευόμενον, виходить ἐκεῖνο те κοινοῖ оскверняє τὸν — ἄνθρωπον. людину
А далі сказав Він: „Що з люди́ни виходить, — те́ люди́ну опога́нює.
21 ἔσωθεν зсередини γὰρ бо ἐκ з τῆς — καρδίας серця τῶν — ἀνθρώπων людського οἱ — διαλογισμοὶ помисли οἱ — κακοὶ злі ἐκπορεύονται, виходять πορνεῖαι, розпуста κλοπαί, крадіжки φόνοι, вбивства μοιχεῖαι, перелюби
Бо зсере́дини, із лю́дського серця виходять лихі думки́, розпуста, краді́ж, душогу́бства,
22 πλεονεξίαι, зажерливість πονηρίαι, підступність δόλος, підлість ἀσέλγεια, розбещеність ὀφθαλμὸς, око πονηρός, лукаве βλασφημία, богохульство ὑπερηφανία, пиха ἀφροσύνη. безумство
пере́люби, зди́рства, лукавства, пі́дступ, безстидства, завидю́щеє око, богозневага, го́рдощі, бе́зум.
23 πάντα все ταῦτα це τὰ — πονηρὰ зле ἔσωθεν зсередини ἐκπορεύεται, виходить καὶ і κοινοῖ оскверняє τὸν — ἄνθρωπον. людину
Усе зле це виходить зсере́дини, — і люди́ну опога́нює!“
24 Ἐκεῖθεν Звідти δὲ ж ἀναστὰς, вставши ἀπῆλθεν пішов εἰς до τὰ — ὅρια меж Τύρου Тиру (καὶ і Σιδῶνος). Сидону Καὶ І εἰσελθὼν увійшовши εἰς до οἰκίαν, дому οὐδένα нікого ἤθελεν не–хотів γνῶναι, щоб–знали καὶ але οὐκ не ἠδυνήθη зміг λαθεῖν. утаїтися
І встав Він, і звідти пішов у землю ти́рську й сидонську. І, ввійшовши до дому, Він хотів, щоб ніхто не довідавсь, та не міг утаїтись.
25 ἀλλ’ але εὐθὺς відразу ἀκούσασα почувши γυνὴ жінка περὶ про αὐτοῦ, Нього ἧς чия εἶχεν мала τὸ — θυγάτριον донечка αὐτῆς її πνεῦμα духа ἀκάθαρτον, нечистого ἐλθοῦσα, прийшовши προσέπεσεν припала πρὸς до τοὺς — πόδας ніг αὐτοῦ, Його
Негайно бо жінка одна, якої дочка мала духа нечистого, прочула про Нього, і прийшла, та й припала до ніг Йому.
26 ἡ — δὲ а γυνὴ жінка ἦν була Ἑλληνίς, еллінка Συροφοινίκισσα сирофінікіянка τῷ — γένει, родом καὶ і ἠρώτα просила αὐτὸν Його ἵνα щоб τὸ — δαιμόνιον демона ἐκβάλῃ вигнав ἐκ з τῆς — θυγατρὸς дочки αὐτῆς. її
А ця жінка греки́ня була́, родом сирофінікі́янка. Вона стала благати Його, щоб із дочки́ її де́мона вигнав.
27 καὶ і ἔλεγεν говорив αὐτῇ, їй Ἄφες Дозволь πρῶτον спершу χορτασθῆναι насититися τὰ — τέκνα; дітям οὐ бо–не γάρ — ἐστιν⇔ годиться καλόν добре λαβεῖν взяти τὸν — ἄρτον хліб τῶν — τέκνων, дитячий καὶ і τοῖς — κυναρίοις песикам βαλεῖν. кинути
А Він їй сказав: „Дай, щоб перше наїлися діти, — не годиться бо хліб забирати в дітей, і кинути щеня́там!“
28 ἡ — δὲ а ἀπεκρίθη відповіла καὶ і λέγει каже αὐτῷ, Йому 〈Ναί〉, Так Κύριε; Господи καὶ але–й τὰ — κυνάρια песики ὑποκάτω під τῆς — τραπέζης столом ἐσθίουσιν їдять ἀπὸ з τῶν — ψιχίων крихт τῶν — παιδίων. дитячих
А вона Йому в відповідь каже: „Так, Господи! Але навіть щеня́та їдять під столом від дитячих кришо́к“.
29 καὶ і εἶπεν сказав αὐτῇ, їй Διὰ За τοῦτον це τὸν — λόγον, слово ὕπαγε; іди ἐξελήλυθεν вийшов ἐκ з τῆς — θυγατρός дочки σου твоєї τὸ — δαιμόνιον. демон
І Він їй сказав: „За слово оце йди собі, — де́мон вийшов із твоєї дочки́!“
30 καὶ і ἀπελθοῦσα пішовши εἰς до τὸν — οἶκον дому αὐτῆς, свого εὗρεν знайшла τὸ — παιδίον дитину βεβλημένον покладену ἐπὶ на τὴν — κλίνην, ліжку καὶ і τὸ — δαιμόνιον демон ἐξεληλυθός. вийшов
А коли вона в дім свій верну́лась, то знайшла, що дочка́ на постелі лежала, а демон вийшов із неї.
31 Καὶ І πάλιν знову ἐξελθὼν вийшовши ἐκ з τῶν — ὁρίων меж Τύρου, Тиру ἦλθεν прийшов διὰ через Σιδῶνος, Сидон εἰς до τὴν — θάλασσαν моря τῆς — Γαλιλαίας, Галілейського ἀνὰ серед μέσον — τῶν — ὁρίων меж Δεκαπόλεως. Десятимістя
І вийшов Він знов із країв ти́рських і сидо́нських, і́ подався шляхом на Сидо́н над море Галілейське, через око́лиці Десятимі́стя.
32 Καὶ І φέρουσιν приводять αὐτῷ до–Нього κωφὸν глухого καὶ і μογιλάλον, заїкуватого καὶ і παρακαλοῦσιν просять αὐτὸν Його ἵνα щоб ἐπιθῇ поклав αὐτῷ на–нього τὴν — χεῖρα. руку
І приводять до Нього глухого немову, і благають Його, щоб руку на нього поклав.
33 καὶ і ἀπολαβόμενος відвівши αὐτὸν його ἀπὸ від τοῦ — ὄχλου натовпу κατ’ на ἰδίαν, самоті ἔβαλεν вклав τοὺς — δακτύλους пальці αὐτοῦ Свої εἰς в τὰ — ὦτα вуха αὐτοῦ, його καὶ і πτύσας, плюнувши ἥψατο торкнувся τῆς — γλώσσης язика αὐτοῦ, його
І взяв Він його від наро́ду само́го, і вклав пальці Свої йому в ву́ха, і, сплюнувши, доторкнувся його язика́.
34 καὶ і ἀναβλέψας поглянувши εἰς на τὸν — οὐρανὸν небо ἐστέναξεν, зітхнув καὶ і λέγει каже αὐτῷ, йому Ἐφφαθά, Еффата ὅ що ἐστιν, значить Διανοίχθητι. Відкрийся
І, на небо спогля́нувши, Він зідхнув і промовив до нього: „Еффата́“ ; цебто: „Відкрийся!“
35 καὶ і «ἠνοίγησαν відкрилися αὐτοῦ його αἱ — ἀκοαί, вуха καὶ»⇔ і εὐθὺς відразу ἐλύθη розв'язався ὁ — δεσμὸς зв'язок τῆς — γλώσσης язика αὐτοῦ, його καὶ і ἐλάλει говорив ὀρθῶς. правильно
І відкрилися ву́ха йому, і путо його язика розв'яза́лось негайно, — і він став говорити вира́зно!
36 καὶ і διεστείλατο наказав αὐτοῖς їм ἵνα щоб μηδενὶ нікому λέγωσιν. не–казали ὅσον скільки–ж δὲ — αὐτοῖς їм διεστέλλετο забороняв αὐτοὶ, вони μᾶλλον ще–більше περισσότερον — ἐκήρυσσον. проголошували
А Він їм звелів, щоб нікому цього не розповіда́ли. Та що більше наказував їм, то ще більш розголо́шували.
37 καὶ і ὑπερπερισσῶς надзвичайно ἐξεπλήσσοντο, дивувалися λέγοντες, кажучи Καλῶς Добре πάντα все πεποίηκεν: зробив καὶ і τοὺς — κωφοὺς глухих ποιεῖ робить ἀκούειν, чуючими καὶ і [τοὺς] — ἀλάλους німих λαλεῖν. говорящими
І ду́же всі дивувалися та говорили: „Він добре все робить: глухим дає чути, а німим — говорити!“
